Калькулятор теплої підлоги — довжина труби та петлі

Довжина труби = (площа ÷ крок) × (1 + запас/100). Приклад: 20 м², крок 15 см, запас 10%: (20 ÷ 0,15) × 1,10 ≈ 147 м.

10 см — для зон з великими тепловтратами (ванні кімнати, пристінні смуги); 15 см — для типових житлових приміщень; 20 см — для добре утеплених будинків з низьким тепловим навантаженням.

Максимальна рекомендована довжина однієї петлі — 80–120 м залежно від діаметра труби. Калькулятор приймає максимум 120 м і заокруглює вгору. Кожна петля підключається до розподільного колектора.

Найпоширеніші: PE-RT (поліетилен підвищеної термостійкості) та PEX (зшитий поліетилен), зазвичай 16×2 мм або 20×2 мм. Труби з кисневим бар'єром EVOH запобігають корозії металевих елементів системи.

Тепла підлога працює при низькій температурі подачі: 35–45°C (на відміну від радіаторів 60–80°C). Температура поверхні підлоги не повинна перевищувати 29°C у зонах перебування людей і 33°C у пристінних зонах.

Орієнтовно: матеріали (труби, колектор, демпферна стрічка, плівка) 25–50 PLN/м²; монтаж 30–60 PLN/м²; стяжка 30–60 PLN/м². Разом: 85–170 PLN/м². Для квартири 80 м² — 7 000–14 000 PLN.

Ангідритна стяжка: приблизно 1 день на 1 мм товщини при 20°C і 65% вологості — близько 50–60 діб для стяжки 55 мм. Перед пуском проводиться програма сушіння: підвищення температури подачі на 5°C/день до 50°C, потім витримка 3–4 доби.

Так, але з обмеженнями. Керамічна плитка і природний камінь — ідеальні. Ламінат і паркет — допустимі, мусять бути марковані "придатний для теплої підлоги". Килимові покриття обмежують ефективність. Термічний опір підлоги не повинен перевищувати 0,15 м²К/Вт.

Змійка (меандр): труба укладається паралельними петлями — простіше монтувати, але біля подачі тепліше, ніж біля зворотної магістралі. Равлик (біфілярна спіраль): труби подачі та зворотня чергуються — рівномірніший розподіл температури, рекомендується для житлових приміщень. Равлик потребує на ~10% більше труби.

Регулювання здійснюється на колекторі за допомогою термостатичних клапанів або електроприводів, керованих кімнатними термостатами. Кожна зона повинна мати окремий термостат. Гідравлічне балансування — налаштування витрати в кожній петлі — найкраще доручити монтажнику з витратоміром. Програмований тижневий термостат може знизити споживання енергії на 15–25%.